“ВЕТЕРАНИ – РАКЕТНИКИ УКРАЇНИ – ЗА ЗМЕНЬШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ  ЗАГРОЗИ  У  СВІТІ  ТА  ЗА  ВИКОНАННЯ БУДАПЕШТСЬКОГО  МЕМОРАНДУМУ”

21 – 22 вересня 2016 року Всеукраїнською спілкою громадських організацій “Союз ветеранів РВСП України” за участі представників державних установ, інших іноземних та українських  громадських організацій, на базі музею Ракетних військ стратегічного призначення проведено  Міжнародну конференцію “Ветерани  стратегічних ядерних сил – за зменшення  військової загрози у світі, нерозповсюдження ядерної зброї і за виконання Будапештського меморандуму”. Попередньо, 20 вересня, завчасно напрацьовані пропозиції, проекти рішень (звернень) були обговорені та схвалені на семінарі Київської міської організації ветеранів - ракетників.

Під час конференції ветерани – ракетники говорили про те, що більшість громадян України в період розвалу Союзу Радянських Соціалістичних Республік не знали, а багато громадян і сьогодні не знають, який могутній військово-промисловий потенціал, в тому числі і ракетно-ядерний, отримала незалежна Україна у спадок. Адже на момент розвалу Радянського Союзу наша молода держава була третьою в світі за наявністю ядерної зброї. Україна стала власником 220-ти стратегічних носіїв. На озброєнні армії молодої держави, у складі 43-ї ракетної армії і двох її ракетних дивізій, було 176 шахтних пускових установок з міжконтинентальними балістичними ракетами, з них 130 ракет РС-18 і 46 найсучасніших, твердопаливних ракет РС-22. У світі вони відомі відповідно як СС-19 («Стилет») і СС-24 («Скальпель»). Крім того, нам дісталися 44 важких бомбардувальники. Ракети і бомбардувальники мали відповідне ядерне оснащення: 1272 боєголовки для міжконтинентальних балістичних ракет і 672 - для крилатих ракет повітряного базування. Окрім цього, на території України на той період ще залишалося 2,5 тисячі тактичних ядерних боєприпасів.

У відповідності до Заяви Верховної Ради України від 24 жовтня 1991 року «Про без'ядерний статус України» та інших зобов'язань, з 1993 року практично розпочався процес ліквідації ракетно-ядерної зброї в Україні.

Ветерани розповідали, що процес ліквідації ядерної зброї був надзвичайно складним, перш за все в технічному плані, дуже динамічним і досить емоційним. Зброю знищували ті ж самі люди, які її створювали і обслуговували, їх емоції і душевний біль можна було зрозуміти, як і почуття найвищої відповідальності, з яким вони виконували цю складну роботу.

Відмовляючись добровільно від такого сучасного озброєння і третього за потужністю у світі ракетно-ядерного потенціалу, Україна сподівалася на відповідні гарантії її безпеки, перш за все з боку держав, які все ще володіють ракетно-ядерним озброєнням.

Але сьогодні ветерани ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) України, як і більшість народу України, глибоко занепокоєні порушенням територіальної цілісності своєї держави та агресивними діями Російської Федерації проти України.

Не зважаючи на положення Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 року про надання гарантій безпеки Україні у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), що затверджують країнами-підписантами “зобов’язання  утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України”, Росія здійснила анексію Криму та продовжує посилювати воєнну напруженість на Сході України.

З метою забезпечення сталого цивілізованого розвитку світової спільноти, зниження ймовірності виникнення конфліктів із застосуванням ракетно-ядерного та звичайного озброєння Україна стала на шлях позаядерної держави та добровільно ліквідувала наявну на її території ракетно-ядерну зброю. Саме ветерани-ракетники, заради сьогоднішнього та майбутніх поколінь, своєю практичною діяльністю сприяли повній ліквідації на території України стратегічної ракетно-ядерної зброї.

Наші надії, які ми покладали на зобов’язання країн-підписантів Будапештського меморандуму виявились марними і були повністю зруйновані ключовим підписантом – Російською Федерацією.

Окрім цього, велику стурбованість у ветеранів – ракетників України викликає і те, що Російською Федерацією порушуються принципи заключного акту ОБСЄ, зокрема, принцип поваги до незалежності та існуючих кордонів України.

На думку учасників конференції, воєнні дії Росії проти України на Донбасі та анексія Криму повною мірою підпадають під визначене резолюцією 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року поняття агресії.

Українською стороною вживаються всі можливі дипломатичні та інші заходи щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності держави. З цією метою задіяна тристороння переговорна група у Мінську, водночас ведуться перемовини з країнами-партнерами, міжнародними організаціями, світовими політиками. 20 червня 2014 року Указом Президента України схвалено рішення РНБО України щодо Мирного плану по урегулюванню ситуації на Сході української держави.

Але на жаль, дипломатичні та інші заходи українського керівництва та світової спільноти повністю ігноруються офіційним Кремлем, не знаходять вони належної реакції і з боку російської громадськості.

У зв’язку з вищезазначеним запропонували звернутися до світового суспільства, лідерів країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Китаю, Індії та Японії з проханням задіяти всі наявні воєнні, політичні, дипломатичні та економічні механізми, якими володіють країни-гаранти та західні безпекові інституції для:

• забезпечення безпеки та миру в європейській частині континенту;
• повного припинення кровопролиття на Донбасі;
• відновлення територіальної цілісності України, її незалежності;
• повернення території анексованого Криму до складу України;
• відведення російських збройних формувань зі Сходу України;
• відновлення лінії державного кордону на Сході і Півдні України.

Для цього було запропоновано звернутися з відкритим листом до лідерів країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Китаю, Індії та Японії щодо активного втручання та сприяння з питань:

- задіяння клубу ядерних держав, членів Ради Безпеки ООН, включаючи Китай та Францію, для повного припинення російської агресії проти України та забезпечення територіальної цілісності та незалежності України;

- задіяння можливостей світової спільноти щодо ефективного воєнного, політичного, економічного та інших механізмів впливу на Росію з метою припинення агресивних дій відносно України;

- активного використання засобів ОБСЄ для координації дій проти російської агресії та її організаторів;

- надання необхідної військово-технічної допомоги Україні для відбиття російської агресії, поновлення територіальної цілісності;

- підтримки країнами-гарантами звернень України у міжнародні судово-правові інстанції щодо захисту її територіальної цілісності, відвернення російської агресії;

- підготовки та проведення країнами-членами ООН, НАТО миротворчої операції на Сході України (окупованих територіях), а також заходів щодо гуманітарного розмінування даної території з урахуванням світового досвіду та досвіду ООН і, по можливості, із залученням та навчанням українських спеціалістів;

- надання медичного устаткування, лікарських засобів медичним закладам, в яких проходять лікування, реабілітацію ліквідатори ракетно-ядерної зброї в Україні, учасники антитерористичної операції, постраждале цивільне населення.

Схвалений учасниками міжнародної конференції відкритий лист буде надіслано до посольств країн-підписантів Будапештського меморандуму, членів ядерного клубу та опубліковано у засобах масової інформації.