Четверг, 05.12.2019, 23:01
ВЕТЕРАНАМ РАКЕТНЫХ ВОЙСК СТРАТЕГИЧЕСКОГО НАЗНАЧЕНИЯ
ОСТАВИТЬ СОБЩЕНИЕ ФОТОГАЛЕРЕЯФИЛЬМЫ О РВСН ВыходВход
Вы вошли как Гость · Группа "Гости"Приветствую Вас, Гость · RSS
ЯЗЫК/Language
ОБЬЯВЛЕНИЕ
НАВИГАЦИЯ
ОБЩЕНИЕ
ДРУЖЕСКИЕ САЙТЫ
ГОСТИ САЙТА
 
Главная » 2019 » Ноябрь » 10 » 20-23 вересня 2019. Міжнародна конференція з питань ракетно-ядерного роззброєння України. Італія (Сієна)
13:43
20-23 вересня 2019. Міжнародна конференція з питань ракетно-ядерного роззброєння України. Італія (Сієна)

Міжнародна конференція з питань ракетно-ядерного роззброєння України

вересень 2019 року, Італія (Сієна)

 

З 20 по 23 вересня 2019 року в Італії (Сієна), пройшла Міжнародна конференція з питань співпраці США, України і Росії в 1991-1996 роках щодо ядерного роззброєння України (Nunn-Lugar Revisited). Конференцію проводив Архів Національної Безпеки Сполучених Штатів Америки.

Від України на конференцію Ядерна зброя і Україна були запрошені та брали участь в її роботі:

  • екс-перший заступник командувача 43-ї ракетної армії, колишній командир 46-ї ракетної дивізії (м. Первомайськ, 1990-1994 рр.), автор книги Втрачений ракетно-ядерний щит України. Хроніка. Аналітика. Спогади генерал-майор у відставці Микола Михайлович Філатов;
  • депутат Верховної Ради України, екс-міністр охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України (1992-1998 рр.), автор книги Історія ядерного роззброєння УкраїниЮрій Іванович Костенко;
  • колишній командувач 31-ї ракетної армії РВСП (1988-1993 рр.), екс-начальник управління озброєння ЗСУ, генерал-лейтенант у відставці Ігор Васильович Пустовий;
  • депутат Верховної Ради України, екс-заступник міністра закордонних справ України (1992-1995 рр.), екс-міністр закордонних справ України (1998-2000 рр. і 2005-2007 рр.), ветеран дипломатичної місії України при ООН (1981-1986 рр.) Борис Іванович Тарасюк.

 

Микола Філатов спілкується с екс-міністром оборони США В. Перрі

 

Порядок денний роботи конференції:

Сесія №1. 1991-1992 рр.: Ситуація в 1991-1992 роки, розпад СРСР, ядерні угоди в рамках СНД, командування і контроль над ядерною зброєю, обговорення і переговори по ядерній зброї на ранніх етапах, початок програми Нанна-Лугара, оцінки та політика Джорджа Буша-ст. щодо України, зустріч Леоніда Кравчука з Бушем у травні 1992 р, державний секретар Джеймс Бейкер і Лісабонський протокол, вивіз тактичної ядерної зброї в період з вересня 1991 року по травень 1992 р.

Сесія №2. 1993 р.: Перехідний період від адміністрації Буша-ст. до адміністрації Клінтона, оцінки адміністрацією Клінтона програми Нанна-Лугара, міністерство оборони займає провідну роль по програми Нанна-Лугара, перший візит Строба Телботта в Україну і Росію, відносини між Біллом Клінтоном і Борисом Єльциним, розробка розширеного порядку денного для американо-українських відносин з фокусом на ядерній зброї.

Сесія №3. 1993 р.: Російсько-українські відносини, переговори між Ю. Дубиніним і Ю. Костенко, переговори між Ю. Дубиніним і В. Шмаровим, початок тристороннього процесу в Лондоні, саміт в Масандрі і його наслідки, візит У. Крістофера і С. Телботта до Києва в жовтні, тристороння дискусія по питання компенсації / гарантій безпеки / допомоги Україні в листопаді-грудні 1993 р, наполеглива вимога ратифікувати ДНЯЗ, перемога партії В. Жириновського на виборах до російського парламенту в грудні 1993 р.

Сесія №4. 1991-1996 рр.: Внутрішня політика України, роль Верховної Ради, відносини між Радою і Кравчуком, тренди і дискусія навколо ядерної зброї в Україні, «право власності», «тимчасово ядерна держава» та інші концепти, резолюція Ради в листопаді 1993 р., реакція у Вашингтоні та Москві.

Сесія №5. 1991-1996 рр.: Збройні сили України і 43-я ракетна армія, російські Ракетні війська і їхні стосунки з генералом Міхтюком, питання складування та охорони боєголовок, відносини між військовими, роль міністерства оборони України в переговорах, демобілізація 43-ї Ракетної армії, роль Міністерства оборони США.

Сесія №6. 1994-1996 рр.: Тристоронні перемовини в Києві і Москві в січні 1994 р., вибори в Україні в 1994 р., Б. Клінтон - Л. Кучма і розширення співпраці, реалізація та фінансування програми Нанна-Лугара, вивезення останньої боєголовки 1 червня 1996 року ( остання шахта для SS -24 була знищена в жовтні 2001 р).

Сесія №7. 1994 р. по теперішній час: Будапештський меморандум в грудні 1994 р, уроки, помилки, досягнення, ключові моменти, ретроспектива і прогнози.

 

Робота конференції проходила в дружній атмосфері, з обговоренням всіх запланованих питань в ході семи робочих сесій та протягом дискусій у перервах між ними. Під час роботи конференції М. Філатовим було презентовано Буклет Союзу ветеранів РВСП Ветерани-ракетники і молодь України разом. Організатори Конференції (за згодою автора) також презентували англійський переклад однієї глави книги Миколи Філатова Втрачений ракетно-ядерний щит України. Хроніка. Аналітика. Спогади, яка також зацікавила учасників конференції. Впродовж всієї роботи Конференції до України було прикуто значну увагу.

 

Микола Філатов розповідає екс-міністру оборони США В. Перрі про діяльність громадської організації ветеранів-ракетників України

 

Особливо гострі дискусії відбулися з питань виконання гарантій Будапештського меморандуму, враховуючи добровільне ракетно-ядерне роззброєння України та порушення з 2014 року її територіальної цілісності, анексію Криму і агресію на Сході України. Позитивним досягненням в роботі конференції стало те, що після обґрунтованих виступів всіх представників України, більшість учасників міжнародної конференції погодилися, що гарантії, які були надані підписантами Будапештського меморандуму Україні, не були виконані. Фактично Росія – один з гарантів і підписантів Будапештського меморандуму, сама його порушила. Росія здійснила анексію Криму та продовжує посилювати воєнну напруженість на Сході України.

У підписаному вищими керівниками держав документі - Меморандумі про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження  ядерної  зброї (Будапештський меморандум) Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджували Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України та взяли на себе зобов'язання: утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України

 

Дискусія на сесії: “Будапештський меморандум в грудні 1994 р, уроки, помилки, досягнення, ключові моменти, ретроспектива і прогнози”

 

Учасники конференції «Ядерна зброя і Україна» від США та РФ

Від Сполучених Штатів Америки:

Джеймс Ф. Коллінз обіймав посаду заступника начальника дипломатичної місії і тимчасового повіреного в справах посольства США в Москві в 1990-1993 рр. - період розпаду СРСР і здобуття незалежності Росії і України. У 1993 р він змінив Строуба Телботта на посаді посла США в нових незалежних державах, і приєднався до йде тристоронніх переговорів з Україною. Згодом, з 1997 р. до 2001 р. Д. Коллінз працював послом США в Російській Федерації.

Лора Холгейт з 1993 р. брала активну участь в організації програми Нанна-Лугара Міністерством оборони США. В період 1995-1998 рр. обіймала посаду спеціального координатора Програми спільного зменшення загрози в Пентагоні, а в 1998-2001 рр. працювала головою Управління по утилізації матеріалів, що розщеплюються при Міністерстві енергетики США. Її подальша кар'єра включає в себе роботу на керівних посадах в Ініціативі по ядерній загрозі, Раді національної безпеки при президенті Бараку Обамі, а також в якості посла США в ООН і МАГАТЕ у Відні.

Д-р Сьюзен Дж. Кох в 1992 р. працювала в апараті Ради національної безпеки Джорджа Буша-мол. В якості директора з питань оборонної політики та контролю над озброєннями брала участь в саміті Кравчука. Потім обійняла посаду заступника помічника міністра оборони за Програмою спільного зменшення загрози в адміністрації Клінтона. За час своєї 25-річної кар'єри в уряді, д-р Кох брала участь в численних переговорах по Україні, включаючи і знамениту церемонію посадки соняшнику в Первомайську в 1996 р.

Вільям Дж. Перрі був заступником міністра оборони в адміністрації Клінтона в 1993 р Обіймав посаду міністра оборони з 1994 р. по 1996 р. Разом з Ешем Картером розробив концепцію «превентивної оборони», яка в 1991 р. надихнула сенаторів Нанна і Лугара на розробку свого законодавчого проекту. Надалі В. Перрі зробив програму Нанна-Лугара пріоритетним завданням Пентагону і особисто спостерігав за демобілізацією МБР в Україні під час своїх численних візитів, які пізніше описав у мемуарах «My Journey to the Nuclear Brink» (2015 р.).

Стівен Пайфер в 1994-1997 рр. працював в апараті Ради національної безпеки в якості спеціального помічника і старшого директора програми по Росії, Україні і Євразії. З 1998 по 2000 рік обіймав посаду посла США в Україні, а в 2001-2004 рр. перейшов на посаду заступника помічника держсекретаря в Бюро у справах Європи і Євразії. Є автором документа «Тристоронній процес", розроблений Інститутом Брукінгса, і книги по американо-українським відносинам «Орел і тризуб» 2017 р. ( «Eagle and Trident»).

Строуб Телботт в 1993 р. займав пост першого посла адміністрації Клінтона в нових незалежних державах, після чого аж до січня 2001 року працював заступником держсекретаря США. Він ініціював тристоронній американо-українсько-російський процес в серпні 1993 року і брав участь майже у всіх дискусіях на високому рівні між США і Росією того періоду. Пізніше С. Телботт описав свій досвід в книзі «Рука Росії» 2002 р. ( «The Russia Hand»).

 

Від Російської Федерації:

Анатолій Леонідович Адамишин - був першим заступником міністра закордонних справ Російської Федерації з 1992 р. по 1994 р., послом у Великобританії в 1994-1997 рр., Міністром у справах СНД в 1997-1998 рр. Раніше, в 1986-1990 рр. займав посаду заступника міністра закордонних справ СРСР.

Віктор Іванович Єсін - за свою 40-річну кар'єру в радянському і російському оборонних відомствах дослужився до звання генерал-полковника. У 1994-1996 рр. займав посаду начальника Главного штабу Ракетних військ стратегічного призначення Росії - в ключові роки раззброєння 43-ї ракетної армії в Україні.

Володимир Петрович Лукін займав пост першого посла Російської Федерації в США в 1992-1994 рр., Після чого очолював Комітет Держдуми з міжнародних справ і був заступником голови Держдуми. Більше 10 років працював уповноваженим з прав людини, а сьогодні обіймає посаду сенатора в Раді Федерації.

Євген Петрович Маслин вийшов у відставку в званні генерал-полковника в 1997 р. після 40-річної служби в радянських і російських збройних силах. З 1992 р. по 1997 р. очолював 12-е Головне управління Міноборони Росії, що відповідало за всі ядерні боєприпаси, в той самий період, коли ядерні боєголовки були вивезені з України в Росію, маючи справу безпосередньо з командувачем 43-ї ракетної армії і посадовими особами Міністерства оборони України.

Сергій Михайлович Рогов - понад два десятиліття займав пост директора Інституту США і Канади РАН, а також особисто брав участь в розробці і реалізації Програми зменшення загрози разом з сенаторами Нанном і Лугаром. Він проводив експертний аналіз і виступав консультантом на численних російських дипломатичних переговорах, включаючи саміт в Масандрі у вересні 1993 р.

 

Дослідники:

Том Блентон - директор Архіву національної безпеки в Університеті Джорджа Вашингтона з 1992 р.

Світлана Савранська - директор Російських програм і проекту з вивчення програми Нанна-Лугара в Архіві національної безпеки.

Маріана Буджерін - постдокторант Центру російських і євразійських досліджень ім. Девіса при Гарвардському університеті, автор майбутньої книги «Наслідуючи бомбу» ( «Inheriting the Bomb»).

Вільям Поттер - професор досліджень в області нерозповсюдження в Міддлберійском інституті міжнародних досліджень в Монтереї.

Девід Хоффман - лауреат Пулітцерівської премії, автор книги «Мертва рука», кореспондент газети Washington Post в Вашінгтонe і Москвe в 1990-х роках.

Володимир Олегович Печатнов - професор європейської та американської історії і політики в Університеті МГИМО в Москві, колишній дипломат і відомий вчений історії холодної війни.

Малкольм Бірн - заступник директора та директор з досліджень в архіві Національної безпеки, а також редактор серії архіву CEU Press Cold War Reader.

Леопольдо Нуті - професор історії міжнародних відносин Університету Рома Тре і співзасновник проекту «Міжнародна історія ядерного розповсюдження».

Крістіан Остерманом - директор Програми по дослідженню історії та державної політики в міжнародному центрі Вудро Вільсона для науковців у Вашингтоні, округ Колумбія (Woodrow Wilson International Center for Scholars in Washington D.C.).

 

Учасники української делегації на екскурсії Римом

 

Довідково.

Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору про  нерозповсюдження  ядерної  зброї

(Будапештський  меморандум).

Документ, скріплений підписами екс-президента України Леоніда Кучми, покійного екс-президента РФ Бориса Єльцина, екс-прем'єр-міністра Великої Британії Джона Мейджора та екс-президента США Білла Клінтона. Окремі заяви про підтримку меморандуму зробили ще дві ядерні держави: Китай та Франція.

Вже з назви випливає і його суть: за те, що Україна відмовляється від ядерного арсеналу їй надають гарантії захищати її суверенітет. Зробити це зобов'язались країни-підписанти - США, Велика Британія та Росія.

Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Україна, вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в якості держави, що не володіє ядерною зброєю, з огляду на зобов'язання України про видалення всієї ядерної зброї з її території в установлені строки, відзначаючи зміни в світі в області безпеки, в тому числі закінчення «холодної війни», які створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують наступне:

1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України.

2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

3. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином забезпечити собі переваги будь-якого роду.

4. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

5. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують щодо України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім як у випадку нападу на них, їх території чи їх території, на їх збройні сили або їх союзників з боку такої держави разом з державою, яка володіє ядерною зброєю або пов'язаним з ним союзною угодою.

6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Україна будуть консультуватися в разі виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання щодо цих зобов'язань.

Цей Меморандум буде застосовним з моменту підписання.

Підписано в чотирьох примірниках, які мають однакову силу англійською, російською та українською мовами.

(Підписи) Л. Кучма, Б. Єльцин, Дж. Мейджор, Б. Клінтон

 м Будапешт, 5 грудня 1994 р.

Просмотров: 96 | Добавил: Админ | Рейтинг: 5.0/3
Всего комментариев: 0
Copyright MyCorp © 2019
Календарь
«  Ноябрь 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
ПРАЗДНИКИ СЕГОДНЯ
Праздники Украины
ЖИЗНЬ САЙТА
Форма входа